Вечір у Келії: і чому там було хороше
Я повертаюсь додому пізно. Повертаюсь із чужої Келії і думаю, чого мені було так добре там? Може, річ у тім, що її господар – Поет? Поети знають якусь таємницю, уміють перетворювати невідомий простір так, що в ньому раптово проступають знайомі риси наших власних безціних досвідів. Наших давніх домівок, де ми мешкали з кимось любим, чи де, можливо, лише мріяли мешкати. Київські читання Костянтина Москальця, культового поета-вісімдесятника, відбулись як розмова навколо збірки вибраного, яка побачила світ минулого року у «ВСЛ». «Поезія Келії» складається із чотирьох частин (дібрані вірші із трьох збірок та «поезія поза збірками»). Художнє оформлення книжки – картини молодого митця Івана Драгана – імпресіоністичні, символічні, загадкові. Вони не просто пасують, є якесь тихе перетікання картин і віршів. Можливо, митці говорять про одне і те ж різними мовами. Початок. Може, це неважливо, але – кілька слів про декорації. Про низький столик і скляну вазу із соковитими міцними с